avangard-pressa.ru

Який показник впливає на рівень рентабельності сільськогосподарського виробництва? - Экономика

1) фондоозброєність праці;

2) фондовіддача;

3) рівень цін реалізованої продукції;

4) енергозабезпеченість.

140. Економічна ефективність – це:

1) співвідношення між ресурсами і результатами виробництва, за якого отримують вартісні показники ефективності виробництва;

2) співвідношення між ресурсами і результатами виробництва, за якого отримують вартісні і натуральні показники ефективності виробництва;

3) співвідношення між ресурсами і результатами виробництва, за якого отримують натуральні показники ефективності виробництва;

4) раціональність використання землі через показники земельного ефекту, приведені до одиниці площі сільськогосподарських угідь.

141. Рентабельність підприємства – це:

1) одержаний підприємством прибуток;

2) відносна дохідність або прибутковість, що вимірюється у відсотках до витрат коштів або капіталу;

3) відношення прибутку до середньої вартості основних фондів та оборотних коштів;

4) валовий прибуток на 1 грн. обсягу реалізованої продукції.

142. Абсолютний показник рентабельності характеризує абсолютну величину (суму):

1) чистого доходу;

2) валового доходу;

3) прибутку;

4) чистої продукції.

143. Ефективність виробництва – це:

1) економічна категорія, що відображає співвідношення між одержаними результатами і витраченими на їх досягнення ресурсами;

2) поняття, що відображає певне динамічне співвідношення між зміною в часі величини авансового капіталу й обсягу виробництва валової продукції;

3) максимально можливий випуск продукції за рік в натуральних показниках за заданого асортименту й якості та раціонального використання землі, техніки, обладнання, робочої сили;

4) частина виторгу, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства.

144. Враховуючи специфіку сільськогосподарського виробництва доцільно розрізняти такі види ефективності:

1) економічну, правову, соціальну;

2) економічну, технологічну,

3) соціальну, правову, технологічну;

4) соціальну, технологічну, економічну.

145. До матеріальних витрат відносять:

1) заробітну плату та інші виплати працівникам;

2) амортизацію основних засобів загальновиробничого призначення;

3) загальногосподарські витрати, які спрямовані на управління підприємством в цілому та його обслуговування;

4) продукцію промислового і сільськогосподарського призначення, що використовується аграрними підприємствами в процесі виробництва.

146. Змінними називають такі витрати:

1) величина яких безпосередньо залежить від масштабів виробництва продукції;

2) що безпосередньо не змінюється при збільшенні або зменшенні масштабів виробництва в короткостроковому періоді;

3) на величину яких керівник відповідного рівня управління може впливати повністю;

4) що здійснюється незалежно від волі керівника відповідного рівня управління і кваліфікації працівників.

147. Залежно від характеру зв’язку з обсягом виробництва продукції витрати виробництва поділяють на:

1) основні та неосновні;

2) прямі та непрямі;

3) операційні та фінансові;

4) постійні та змінні.

148. Собівартість, як один з найважливіших показників господарської діяльності, показує:

1) прибутковість підприємства;

2) окупність витрат прибутком;

3) темпи розширеного відтворення та підвищення матеріальної заінтересо­ваності працівників;

4) у що саме обходиться господарству виробництво відповідного виду продукції і наскільки економічно вигідним воно є.

149. Процес визначення обсягу і структури питомих операційних витрат на виробництво і реалізацію окремих видів продукції називається:

1) калькулюванням собівартості продукції;

2) управлінням витратами;

3) обліком та аналізом витрат;

4г) нормуванням витрат.

150. Витрати виробництва на підприємстві складаються із:

1) заробітної плати, амортизаційних відрахувань, вартості матеріалів, накладних витрат;

2) податків, заробітної плати, амортизаційних відрахувань, податку з прибутку;

3) відсотка за кредитом, заробітної плати, підприємницького прибутку, амортизаційних відрахувань;

4) витрат на відрядження і представницьких витрат, вартості матеріалів, податку з прибутку, прибуткового податку.

151. Зниження собівартості продукції свідчить про:

1) підвищення електроозброєності праці;

2) збільшення навантаження посівних площ в розрахунку на одного середньорічного працівника;

3) підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва;

4) додаткові витрати ресурсу використані для виробництва додаткової продукції.

152. Вартість тих матеріальних ресурсів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкту витрат називають:

1) прямі матеріальні витрати;

2) операційні витрати;

3) загальновиробничі витрати;

4) адміністративні витрати.

153. Загальногосподарські витрати, які спрямовані на управління підприємством в цілому та на його обслуговування називаються:

1) фінансові витрати;

2) операційні витрати;

3) загально-виробничі витрати;

4) адміністративні витрати.

154. Собівартість, що визначається на кожному підприємстві по окремим видам продукції називається:

1) індивідуальною собівартістю;

2) суспільною собівартістю;

3) виробничою собівартістю;

4) комерційною собівартістю.

155. Грошовий вираз витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг) – це:

1) рентабельність виробництва;

2) собівартість продукції;

3) валовий дохід підприємства;

4) витрати і ціни на продукцію.

156. Витрати, що пов’язані з виробництвом і доробкою продукції, її транспортуванням до місця зберігання називають:

1) виробничою собівартістю;

2) провізорною собівартістю;

3) повною собівартістю;

4) індивідуальною собівартістю.

157. Суспільна собівартість розраховується за:

1) сукупністю підприємств і відображає середні витрати на виробництво продукції;

2) величиною витрат, що пов’язані з виробництвом і доробкою продукції, її транспортуванням;

3) результатами господарської діяльності в кінці звітного періоду на основі фактичних витрат і обсягу одержаної продукції;

4) величиною витрат на певний вид продукції в залежності від місцевих агрономічних, зоотехнічних, організаційно-економічних і природних умов.

158. В сільськогосподарському виробництві використовуються такі методи визначення собівартості:

1) пряме віднесення витрат на відповідні види продукції;

2) вилучення із загальної суми витрат побічної продукції, вираженої у грошовій формі;

3) розподіл витрат між видами продукції пропорційно кількісному значенню однієї з головних ознак, спільної для всіх видів одержаної продукції;

4) всі відповіді вірні.

159. До факторів зниження собівартості продукції відносять:

1) запровадження прогресивних систем землеробства, науково-обгрунтованих сівозмін і передової технології виробництва;

2) послідовна інтенсифікація виробництва шляхом раціональної хімізації і докорінного поліпшення землі;

3) запровадження у виробництво кращих сортів сільськогосподарських культур і порід тварин, дотримання всіх вимог агротехніки і передових способів утримання тварин;

4) всі відповіді вірні.

160. Комплекс цехів і служб підприємства, які забезпечують необхідні умови для функціонування підприємства називають:

1) виробничою інфраструктурою підприємства;

2) інфраструктурою підприємства;

3) соціальною інфраструктурою підприємства;

4) виробничою структурою підприємства.

161. Розміщення сільського господарства – це:

1) розміщення сільськогосподарського виробництва по сільськогосподарським підприємствам;

2) форма суспільного поділу праці, яка характеризує розподіл виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції по території країни;

3) розподіл виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції у виробничих підрозділах господарств;

4) переважаюче виробництво тих чи інших видів сільськогосподарської продукції на певній території.

162. Залежно від об’єкта спеціалізації розрізняють такі її форми:

1) територіальну спеціалізацію підприємства і внутрішньогосподарську спеціалізацію;

2) зональну, мікрозональну, обласну і районну;

3) галузеву, внутрішньогалузеву та постадійна;

4) спеціалізація підприємства, галузева, мікрозональна.

163. Інфраструктура – це:

1) сукупність допоміжних галузей, виробництв, які обслуговують основне виробництво, а також галузі невиробничої сфери пов’язані з виробництвом;

2) підприємства, які займаються переробкою, зберіганням та реалізацією продукції;

3) сфера яка виробляє засоби виробництва для сільського господарства;

4) частина сільськогосподарського виробництва, яка відрізняється від його інших частин кінцевою продукцією, набором засобів виробництва, організацією виробництва.

164. Спеціалізація сільського господарства – це:

1) збільшення виробництва сільськогосподарської продукції в господар­ствах;

2) підвищення ефективності виробництва окремих видів сільськогосподар­ської продукції в спеціалізованих господарствах;

3) переважний розвиток однієї або обмеженої кількості галузей виробництва товарної продукції в окремих господарствах, районах, областях, зонах.

4) зменшення виробничих витрат в спеціалізованих господарствах.

165. Виробничий напрямок /спеціалізація/ аграрного підприємства визна­чається:

1)за структурою земельних угідь і умовного поголів’я худоби;

2) за структурою товарної продукції;

3) за структурою трудових ресурсів і основних виробничих фондів;

4) за структурою виробничих фондів.

166. Сукупність підрозділів які безпосередньо не беруть участі у створенні основної (профільної) продукції підприємства, але своєю діяльністю сприяють роботі основних цехів, називають:

1) виробничою інфраструктурою;

2) інфраструктурою;

3) соціальною інфраструктурою;

4) виробничою структурою.

167. До соціальної інфраструктури входять:

1) галузі які здійснюють доробку, затарювання і зберігання продукції;

2) підприємства, які здійснюють поставки техніки, її комплектування, регулювання, обкатку і ремонт;

3) підприємства і організації житлового і комунального господарства, побутового обслуговування населення, торгівлі, харчування, охорони здоров’я, культури та ін.

4) різнорідні види діяльності з притаманними їм функціями з метою виробництва продукції і доведення її до споживача.

168. Основним показником для визначення рівня спеціалізації є:

1) коефіцієнт спеціалізації;

2) структура валової продукції;

3) структура товарної продукції;

4) структура посівної площі.

169. Для визначення територіальної спеціалізації й спеціалізації аграрних підприємств використовують показник:

1) структура земельного фонду;

2) структуру посівної площі;

3) структуру затрат праці;

4) структура товарної продукції.